Українська хустка у своїй еволюції пройшла етапи розвитку. Починалося все з намітки – рушникоподібний головний убір, обов’язковий для носіння заміжньою жінкою.
Хустки були повсякденні й святкові, літні й зимові, великі та малі.
“Їх носили в принципі й дівчата, і жінки, але дівчата могли носити й віночки, і ходити простоволосими, як кажуть. А от вже заміжня жінка на другий день весілля покривала голову і вважалося вже непристойним ходити без хустки. Залежно від регіону жінки використовували різні способи зав’язування. Це — традиційний — зав’язати хустку одним краєм.Нижній шар спущеного клину не виглядає з-під лицьового. “Так от дівчата старалися, щоб не виглядало, тому що вважалося, що свекрухою наверх. Буде свекрухин, а не ваш у хаті верх.Нині українська хустка – це не тільки головний убір чи жіночий аксесуар, вважає етнологиня. Це — культурна спадщина України.
